Цікаве про Венецію

Posted By on 04.03.2014

Біографія Вероніки Франко, уфільмована Маршаллом Херсковіцем у стрічці «Чесна куртизанка», кіноепопея «Венеційський купець» за англійським драматургом-класиком  Шекспіром, «Казанова» Лассе Халлстрема і ще чимало стрічок змальовують історію життя героїв, що розгортається на фоні неймовірно красивих пейзажів Венеції, підбурюючи глядачів на власні очі побачити історичні споруди і унікальність міста на воді.

У цьому італійському місті кожен місток, палац і канал можуть похвалитись власним героїчним епосом. Венеція височіє над водою, оскільки усі будівлі у незвичному місті зведені на численних острівцях, що їх фіксують тисячі паль, вбитих у землю. У свою чергу ці шматочки суші розділені каналами. Водні артерії слугують Венеції вулицями, через які перекинуто чотири сотні мостів, повз які пропливають легендарні гондоли й решта суден.

За останні сто років місто опустилося у рівні на два метри, за геологічними мірками ґрунт просідає дуже швидко. Дошкуляє й захаращеність водних каналів, однак це не заважає 20 млн туристів щоріч прибувати до перлини Італії.

Зазвичай гості міста розпочинають оглядини міста з Площі Сан-Марко, яка є улюбленою точкою і для самих венеціанців, яких налічується не більше 50 тисяч. Місцеве населення Венеції переважно складають пенсіонери. Саме ж місто, за легендою, постало із морської піни у 421 році. За іншою, більш реалістичною версією, місто з’явилось у 452 році, коли мешканці Аквілеї шукали прихистку від гунів Аттіли на островах сучасної Венеції. Ще один варіант виникнення поселень на островах містить відомості про нашестя лангобардів у 568 році. На теперішній час краса міста розкинулась на 118 острівцях, поділена навпіл Великим Каналом або ж Каналаццо довжиною у 3800 і шириною від 28 до 73 метрів.

Частинки величного міста з’єднують мости і місточки, більшості з яких у давнину просто не існувало, їх функцію виконували широкі дошки у найбільш вузьких місцях і тільки у IX столітті Венеція отримала перші розсувні мости. І сьогодні, рівно як і понад півтисячі років тому, Венецією пересуваються на вузьких довгих човнах – гондолах, тільки тепер вони із основного плавзасобу перетворились на туристичну родзинку міста.

В епоху куртизанок гондоли ще й виконували функцію плавучих борделів, а чимало італійських купців і торговців складали свій маршрут таким чином, щоб обов’язково завітати до Венеції, щоб ненадовго забути про сімейні цінності і розважитись. Подейкують, що венеційське «Casino di Venezia» є найстарішим ігорним домом у світі. Воно відкрило свої двері у 1638 році. У наші дні азартний дім розташований в районі Канареджіо, але влітку казино переміщається на острів Лідо.

Окремої уваги заслуговують мости Венеції. Кожен з них – це окрема розповідь про соціальний уклад та звички мешканців Венеційської Республіки у різні періоди. Понте Пуньї отримав назву від кулачних боїв церковних прихожан. На мосту були спеціальні кам’яні вказівники для початку бою, а завершувалася битва в каналі. Торгівельним центром Венеції судилось стати Мосту Ріальто.

Спочатку конструкція була виконана з дерева і такою й залишалась протягом 400 років але після нещасного випадку його звели з каменю. Моторошною і водночас звабливою є історія Мосту Зітхань, який з’єднував стару в’язницю з  кімнатами інквізиції у Палаці Дожів, з якої втік знаний спокусник Джакомо Казанова. Ті, кого доправляли у кімнату тортур, прямуючи цим мостом, щоразу зітхали на ньому, натомість повір’я про те, що якщо кохані поцілуються під цим мостом у гондолі, то їх любов триватиме вічно, сприймається з радістю. Прибулим до Венеції радять не тільки заповзято милуватись-цілуватись, занурюючись у романтичну атмосферу дивовижного міста, а й озиратись сторонами, пропливаючи повз численні шедеври архітектури.

У Палаці Дожів вирішувались долі венеційського народу, а на площі Сан-Марко, окрім собору Святого Марка, випромінює красу дзвіниця Кампаніле. Гостям Венеції радять не оминати будівель Старих і Нових Прокурацій, Золотого Вівтаря, а пливучі Великим Каналом спиняти погляд на палацах Венеціанської знаті. Ті, хто побував у  Венеції неодноразово, зазначають, що ця перлина Італії прекрасна у будь-який період доби і не втрачає пишності від зміни часу і пори року.